Ми віримо в те, що людина через молитву і правильне церковне життя має можливість підтримувати зв’язок, спілкуватися з людьми, які вже відійшли у вічність. За грішників ми молимося Богу, щоб Він полегшив їх загробну участь, зглянувшись на нашу любов і всі наші благодіяння в намірі померлого. До праведників і святих ми звертаємося, просячи в них заступництва та молитви перед Божим Престолом. Особливу єдність людина має зі своїм небесним покровителем – тим святим, ім’я якого ми носимо. Православні християни вірять у те, що окрім Ангела-охоронця, нами і опікується наш тезоіменитий святий. Він наш перший теплий заступник перед Всевишнім. І саме тому, в Православній Церкві існує традиція обираючи ім’я немовляті, звертати увагу на особу того, кого ми хочемо бачити його покровителем.
Не можна сказати, що людина, яка названа іменем, якого немає в церковних святцях залишається без опіки Божої. Але варто особливо підкреслити, що наша присвята дитини (чи навіть дорослого) конкретному святому – є ще одною духовною підтримкою та допомогою їй на шляху до спасіння її душі та тіла. У цьому акті присвяти звершується повнота Церковної єдності – земної та небесної, повязаної в одне ціле. Визнаючи такий звязок, християни обирають своїм дітям в небесні покровителі тих святих, на кого б вони хотіли бачити їх схожими в рисах характеру, поведінці, благочесті та чистоті.
Ми віримо в безумовний зв’язок людини з її небесним патроном. Саме тому, для християн найменування є не лише випадком чи модним обрядом, але й дійством, яке має онтологічну цінність. Сьогодні ми використовуємо цілу низку єврейських, грецьких, римських і давньоукраїнських імен, які мають своїх небесних покровителів – осіб, які прославили це ім’я святим, боговгодним життям і вписали його в Книгу Життя на Небесах. Наслідуючи цю чудову традицію, так віддавна чинять і представники Католицької Церкви. Віруючі-протестанти заперечують зв’язок людини зі своїм небесним покровителем, а тому, називаючи своїх дітей, часто обирають для них біблійні імена, надаючи цьому акту не духовно-містичне, але історичне значення, підкреслюючи цим власну дотичність до традиції Святого Писання. У відповідь на це хочеться зауважити, що коли відкидати тісний духовний зв’язок людини зі своїм небесним покровителем, то взагалі немає ніякої різниці, як називати дитину – чи християнським, чи язичницьким, чи відверто безбожницьким іменем.
За церковною традицією, ім’я дитини промислительно дарується їй на день її народження, або в день найменування (на восьмий день після народження). Саме тому, іменини (день небесного покровителя) та День народження в давнину співпадав – лише тепер це стали дві різні дати.
Сьогодні, коли Церква стала більш поблажливою, Вона надає людям можливість обирати самостійно імена своїм дітям, рекомендуючи обирати саме серед величезного списку християнських імен. Якщо таке, в силу певних обставин, не є можливим, але люди все одно бажають охрестити дитину, священик може запропонувати їм звершити хрещення з тим християнським іменем, яке є найбільш співзвучним із обраним по вимові чи змісту. І так, людина приступаючи до святих Таїнств, буде мати «церковне» ім’я, а в світському житті – світське. Звичайно, це не є норма, але іноді таке може трапитися. Також, існує ціла низка імен, які мають церковну форму вимови, наприклад – Георгій замість Юрій, чи Фотинія замість Світлана. У такому випадку, духівники рекомендують у храмі (під час Сповіді та Причастя, чи в записках) використовувати саме церковне ім’я.
Зрештою, не дивлячись на те, що в календарі може зустрічатися багато святих, які носять певне ім’я, днем іменин слід вважати найближче святкування пам’яті вашого святого, що буває після дня народження. А з уваги на унікальність імені Ісус і Марія для Православної Церкви, ці імена нікому більше не даються. Всі названі тепер Ісуси чи Марії – мають своїми покровителями не Спасителя та Борогодицію, але інших святих із цим іменем, наприклад Ісуса Навина чи Марії Єгипетської. Хоча, безумовно, Спаситель і Богородиця опікуються і ними також, як і всіма іншими людьми Церкви.
Величезний досвід сповідництва, мучеництва і новомучеництва пережитий Українською Церквою в усі часи, особливо в часи безбожного комуністичного террору, подарував нам сотні тисяч нових святих, які могли б стати небесними покровителями нашим дітям. А тому, розглядаючи варіанти імен своїм дітям не забуваймо про те, що наша свята Церква освячена праведним життям і сміливою вірністю Христові до самої смерті величезної кількості українців. Звернімо на це свою побожну увагу.
А завершити цю розмову хотів би влучним переконанням відомого богослова та генія, філософа-енциклопедиста отця Павла Флоренського: «Немає імен ні єврейський, ні грецьких, ні латинських, ні руських – є лише імена загальнолюдські, спільне насліддя людства». Важливо не лише те, яке в людини ім’я, але з якою гідністю та вірою вона його носить.
http://bogoslov.org/name/